Ввічливість - це важлива моральна риса характеру, особистості людини. Людина вважається ввічливим, якщо він доброзичливо ставиться до оточуючих людей, шанобливо і тактовно спілкується з ними, в процесі спілкування готовий йти на компроміс.
Саме в своїй родині дитина бачить модель поведінки. Якщо батьки виховані, ввічливі і доброзичливі, дитина обов'язково прийме цей стиль спілкування і для нього така поведінка дорослих буде прикладом. Якщо дитина з малих років чує в своєму оточенні ввічливі слова: «доброго ранку», «дякую», «будь ласка», «смачного», то вони дуже скоро з'являться в його мови і з часом закріпляться в лексиконі, а ввічливість стане невід'ємною рисою його особистості.
Необхідно прагнути, щоб дитина відчував потребу в тому, щоб залучити до промови ввічливі слова і робити добрі вчинки. Тому треба формувати у нього уявлення про норми поведінки, сприяти накопиченню практичного досвіду.
З чого ж почати? В першу чергу необхідно приділити увагу культурі поведінки за столом:
-треба красиво накрити стіл, не забути про сервіровці: використовувати серветки, столові прилади, гарний посуд;
-знайомиться дитини з назвою страв, розповідати з чого вони приготовані;
-пріучать мити руки перед їжею;
-Чи користуватися столовими приборами, витирати рот серветкою;
-напомінать, що під час прийому їжі не можна розмовляти, а їжу ретельно пережовувати;
-Вчити після їжі говорити «спасибі».
Також треба навчити дитину вітатися з однолітками і дорослими людьми, приносити вибачення в разі заподіяння їм незручності, прощатися, дякувати за добрі справи.
Необхідно дати дитині зразок культури поведінки в суспільстві і поповнити запас важливих слів. Пояснити, що вітати людини можна не тільки словами «здрастуйте», а й «доброго ранку», «добрий день», «добрий вечір»; вибачитися можна, використовуючи слова: «вибачте, будь ласка», «вибачте мене, я ненавмисно»; звернутися з проханням можна так: «будьте ласкаві», «допоможіть, будь ласка»; попрощатися можна словами: «до зустрічі», «до побачення»; подякувати можна, використовуючи слова: «спасибі», «дякую».
Якщо дитина ввічливий і культурно поводиться, це сприяє встановленню його контакту з однолітками і дорослими людьми, допомагає спілкуванню.
Всім приємно перебувати в суспільстві з вихованими і ввічливими людьми. Якщо людина не вихований, це доставляє людям дискомфорт.
Виховуючи дитину, треба не тільки прищеплювати культуру спілкування, правила етикету, але і формувати внутрішній світ. З ранніх років треба закладати основи для формування таких моральних якостей, як совість, порядність, шляхетність.
Під час знайомства з правилами поведінки, культурою спілкування, можна проводити з дітьми бесіди, при цьому розглядати сюжетні картинки, організовувати перегляд мультфільмів на відповідну тему, читати художню літературу. Обов'язково слід обговорювати з дитиною, в яких ситуаціях герої творів надійшли ввічливо, а в яких повели себе не красиво, можна поцікавитися, а як дитина вчинив би і чому саме так.
Закріплювати правила поведінки можна, використовуючи гри-інсценівки, сюжетно-рольові ігри, обговорення проблемних ситуацій.
Не забувайте завжди хвалити дитину і підкреслюйте прояви його культури поведінки.
Якщо хочете зробити зауваження, будьте коректні і тактовні.
Бажаємо успіхів у вихованні вашої дитини!

«Чарівні слова». Як виховати ввічливу дитину.

Ввічливість - одна з найважливіших якостей культурної людини. Не маючи навичок ввічливого спілкування, важко справити хороше враження на оточуючих. Тому батьки намагаються прищепити дитині ввічливість з ранніх років. Деякі діти легко засвоюють ці норми, а деяким це дається важко. Чому так відбувається і як виховати дитину ввічливою людиною?

Що таке «ввічливість»?

З тим, що ввічливість - це дуже важливо, мало хто посперечається. Багато батьків у своїх мріях представляють своїх 3-4-річних карапузів справжніми маленькими «леді» і «джентльменами». Що ж батьки розуміють під словом «ввічливість»? Мами: «Мені хотілося б, щоб син частіше користувався «чарівними» словами: добрий день, до побачення, дякую, будь ласка. У кожного з батьків є свій образ того, якою має бути їхня дитина, щоб вважатися ввічливим малюком. А що таке «ввічливість» для вас? І яке з «чарівних» слів ви вважаєте головним? Зрозумівши це, ви зможете вибудувати виховну лінію поведінки.

Ввічливість, що зростає разом з дитиною

Коли можна починати прищеплювати маляті норми ввічливості? Хтось із батьків упевнений, що цю якість потрібно виховувати з пелюшок, а хтось і про 4-річного карапуза скаже, що він «ще не здатний цього зрозуміти». Насправді, більш праві прихильники «пелюшкового» підходу, і ось чому. Дитина з найперших днів живе і виховується в певному середовищі, і, як губка, вбирає його особливості. Шлях, який проробляє дитина за перший рік життя, воістину величезний: від крихітного нетями до чоловічка, здатного спілкуватися і знаходити контакт з оточуючими його людьми. І саме в цей час закладаються перші норми ввічливості. Як же це відбувається, адже дитині поки що неможливо їх пояснити?
Вона їх засвоює, бачачи, як спілкуються між собою і з нею її рідні люди. Якщо в родині ввічливий і поважний стиль спілкування, то він є звичним для дитини з перших місяців життя. У цьому випадку і «чарівні» слова з'являться в лексиконі дуже рано. Ці слова з'являться природно, без читань лекцій та педагогічних навіювань. І на запитання «Як ви змогли виховати дитину такою ввічливою?» батьки або відповідають, що вона «якось сама» такою стала, або скажуть, що «ми самі так себе ведемо, тому і малюк за нами тягнеться».
Якщо в сім”і не вживають «чарівні» слова, то дитина не знає іншого спілкування між дорослими, а приймає за норму вульгарно-агресивний характер розмов. Загальновживані «чарівні» слова замінюються або сленговими «кльово», «супер», або не вживаються взагалі. І в цьому випадку ввічливість сама собою не з'явиться. Можливо, батьки коли-небудь задумаються над тим, чому дитина не вміє вітатися, прощатися і говорити «дякую». І тоді, швидше за все, її будуть примушувати до цього «силовими» методами, замість того, щоб поміняти щось у своїй поведінці. А коли мама почує з вуст карапуза: «Ану дай мені швидко ту іграшку, а то влетить!» замість фрази «дай, будь ласка», то швидше насварить його, замість того, щоб задуматися, чому саме така форма звернення обрана дитиною.
Малеча - як глина: що зліпиш, то й буде. Якщо ви коли-небудь займалися відливанням з гіпсу, то можете згадати просту річ. Якщо у вас в руках гумовий шаблон у вигляді зайчика, то, як не старайся, ведмедик з гіпсу не вийде. Так от «шаблон» - це стиль стосунків у сім'ї, а рідкий «гіпс» - це дитина. Який шаблон, такий вийде і виливок. Тому перший і головний етап у вихованні ввічливості дитини - це демонстрація їй правильного прикладу дорослими.

All photoalbums

Comments:

Only authorized users can leave comments.